Стратегія впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року

Заходи закладу щодо впровадження Стратегії

Гендерна рівність, також рівність жінок та чоловіків, рівність статей, – концепція досягнення рівних прав людини між чоловіками та жінками в трудових, сімейних та інших правових відносинах, а також урівнювання ролі в суспільстві загалом, подолання сексизму та інших видів дискримінації.
Гендер (статева роль) – поняття культурне і соціальне. Воно визначає риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві. Наприклад, у більшості культур жінкам приписують такі риси характеру, як турботливість, поступливість, емоційність, а чоловікам – лідерство, стриманість.

Україна отримала офіційний статус учасниці «Партнерства Біарріц» 11 вересня 2020 року. Це міжнародна ініціатива рівних прав і можливостей для всіх. Кабмін видав розпорядження, де Україна взяла на себе зобов’язання в п’яти сферах. 
                                    План заходів передбачає:

• розвиток безбар’єрного публічного простору, дружнього до сімей з дітьми та маломобільних груп населення;
• навчання дітей принципів рівності жінок і чоловіків;
• запобігання насильству;
• зменшення розриву в оплаті праці жінок і чоловіків; 
• творення більших можливостей для чоловіків піклуватися про дітей.
• розроблення та затвердження Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року;
• затвердження плану заходів з реалізації Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері освіти до 2030 року;
• запровадження антидискримінаційної експертизи освітнього контенту.

Що таке «гендерні стереотипи»

Гендерні стереотипи — це узагальнені уявлення про поведінку чоловіка і жінки, які склалися історично. Сучасні гендерні стереотипи стосуються особистої та професійної сфери. За усталеними стереотипами жінки більш пасивні, слухняні, емоційні, орієнтовані на спілкування. Жіночі риси називають «фемінінністю». До чоловічих рис відносять лідерство, раціональність, змагальність. Чоловічі психологічні якості називають «маскулінністю».

В професійній сфері за чоловіками закріплений стереотип прагнення до:

• професійної самореалізації;
• успішності в роботі;
• забезпечення сім’ї.

За жінками досі закріплений стереотип реалізації в сім’ї — ролі дружини та матері. В суспільстві часто й оцінюють чоловіків за професійними успіхами, а жінок — за наявністю сім’ї та дітей.
                                     Також існують гендерні стереотипи за видами праці:

• чоловікам відводять сфери діяльності, пов’язані з керуванням та фізичним навантаженням;
• жіночою вважають працю виконавського, обслуговуючого характеру.

Гендерні, еволюційно здобуті, відмінності статей, а тим більше гендерні, історично сформовані, стереотипи, не є сталими. Ті еволюційні надбання, які були потрібні людині сто років тому, в наші дні часто втрачають сенс і необхідність. Захисні емоційні реакції та шаблони поведінки теж можуть з часом змінюватися.

Про стереотипи у навчанні та вихованні

Серед основних гендерних проблем галузі освіти в Україні можна виділити такі:

• статево-рольовий підхід до навчання та виховання в освітніх закладах (ґендерні стереотипи щодо очікуваної поведінки дівчат і хлопців, роздільні уроки, «подвійна мораль» до оцінювання поведінки дівчат і хлопців тощо);
• фемінізація освіти (суттєве переважання жінок серед педагогів та фахівців навчально-виховних закладів);
• гендерні стереотипи у виборі напрямів навчання та професій для дівчат і хлопців («жіночі» і «чоловічі» сфери діяльності, професії);
• гендерні стереотипи у виборі напрямів позашкільної освіти для дівчат і хлопців, що спрямована на розвиток творчих здібностей і талантів дітей.

Зміст гендерного виховання дошкільнят

Здебільшого гендерне виховання визначають як вплив на психічний і фізичний розвиток хлопчика і дівчинки з метою оптимізації їхньої діяльності, пов’язаної зі стосунками представників різної статі, із формуванням статево-рольової позиції.
Під впливом дорослих — педагогів і батьків — дошкільник має засвоїти статеву роль або модель поведінки, якої дотримується індивід, щоб його визначали як жінку або чоловіка. Медики та фізіологи вважають дошкільний період асексуальним, у якому статеві гормони не впливають на розвиток дитини. Але саме в цьому віці формуються основи моральних установок майбутніх чоловіка і жінки. Отже, змістом статевого виховання є те, що дитину оточує, а саме:

• взаємини між людьми різної статі — формування певної моделі поведінки;
• норми взаємин — оволодіння культурою у сфері міжстатевих взаємин;
• особисте життя людей у сім’ї — усвідомлення ролі чоловіка і ролі жінки у сімейних стосунках;
• сфери діяльності чоловіків і жінок — правильне розуміння ролей чоловіка і жінки в суспільстві.

Особливості гендерного виховання дошкільників

Аби освітній процес був ефективним і для дівчат, і для хлопців, його слід вибудовувати відповідно до психофізіологічних особливостей дітей обох статей. Зокрема, хлопчики і дівчатка по-різному реагують на ті самі стимули, потребують різного часу на входження в завдання, мають значні відмінності в розвитку емоційної сфери, тому по-різному реагують на оцінку дорослих.

Дозрівання психічних функцій
 Черговість дозрівання психічних функцій у хлопчиків і дівчаток різна. Дівчатка зазвичай раніше починають говорити, і весь подальший розвиток психіки проходить через мовлення. А в хлопчиків те саме відбувається на наочно-образному рівні. Це позначається на особливостях розвитку таких видів мислення, як:

• мовленнєве
• образне
• просторове
• інтуїтивне.

Саме тому дівчатка ліпше сприймають вербальні вказівки, ніж хлопчики.

Адаптація
Дівчатка більш адаптивні. Тому, коли освітній процес потребує від дівчинки не характерної для неї поведінки, то вона пристосовується і, добре чи погано, але виконує вимоги. Хлопчики ж у такій ситуації намагаються вийти з-під контролю дорослого, не підкоритися йому. Тобто адаптуватися до невластивих йому видів діяльності хлопчикові дуже складно. Хлопчики більше піддаються впливу середовища, і тому гірше переживають розлуку з батьками. Вони чутливіші до болю, страждання, хоча зовні це не проявляють, тому що їх навчають: «Чоловік не має плакати».

Пошукова активність
Представники чоловічої статі мають вищу пошукову активність. Тому хлопчики в дошкільному віці виявляють інтерес до пошукових завдань, можливості освоєння нового простору. Це розвиває в них кмітливість, здатність знаходити нові, нетрадиційні рішення у складних ситуаціях, ризикувати.

Виконання завдань
Хлопчики ліпше розв’язують нові завдання, знаходять нові рішення, але можуть програвати в охайності й точності. Дівчатка ліпше виконують завдання за зразком, після попереднього пояснення, але роблять це старанніше, ніж хлопчики, опрацьовують деталі. Тому дівчаткам легше вчитися в дитячому садку, школі.

Внутрішня орієнтованість
Хлопчики більш орієнтовані на інформацію, а дівчатка — на міжособистісні стосунки. Тому якщо хлопчик знає відповідь на запитання дорослого, то він відповідає впевнено, а дівчинка щоразу чекає від вихователя підтвердження правильності своєї відповіді.

Така різновекторна орієнтованість проявляється і в запитаннях, які діти ставлять дорослим. Хлопчики частіше запитують про щось заради одержання конкретної інформації («Що ми зараз будемо робити?»), а дівчатка — для встановлення контакту з дорослим («А ви до нас ще прийдете?»).

Оцінка
Існує істотна відмінність між реакціями дітей різної статі на оцінювання їхньої діяльності. Для хлопчиків дуже важливо, що конкретно оцінюють у їхній діяльності, для дівчаток — хто їх оцінює і як. Тобто хлопчиків цікавить суть оцінки (який момент їхньої діяльності оцінюють), а дівчатка більше зацікавлені в емоційному спілкуванні з дорослими, для них важливо, яке вони справили враження.

Дружба
Дівчатка дружать з однією або двома подругами, а хлопчики збираються в більші групи, адже схильніші до колективних ігор. До того ж хлопчики швидше приймають «на віру» думку компанії, а дівчатка зазвичай дотримуються власної думки.

Статево-рольова поведінка та рівноправність у вихованні

У дитячому садку дитина перебуває значну частину часу, інколи навіть довше, ніж у сім’ї, з батьками. Тому вихователі мають сприяти становленню статево-рольової поведінки дитини. Найліпше це робити тими засобами, що є в їхньому методичному арсеналі та відповідають інтересам дітей.

Статево-рольову поведінку відпрацьовують у таких видах діяльності:

сюжетно-рольові ігри — у них хлопчики та дівчатка відображають життя сім’ї («Сім’я на відпочинку», «Приймаємо гостей», «Відзначаємо свято» тощо) або ту чи ту професійну діяльність;
театралізовані проблемні ситуації — у них персонажі демонструють кілька варіантів поведінки;
побутові ситуації — під час них відпрацьовують взаємодопомогу, підтримку (чергування, підготовчі режимні моменти перед прогулянкою, сном, обідом).
Гра — це провідна діяльність та засіб усебічного розвитку дошкільника.

Рівноправність у виховному процесі передбачає:

• однакові педагогічні вимоги, тон і зміст звертання до хлопчиків і дівчаток;
• статево нейтральні вимоги до дотримання правил поведінки, уникнення нав’язування стереотипів на кшталт: «хлопчикам (дівчаткам) не личить…»;
• орієнтацію на індивідуальний розвиток дитини, її здібності, уподобання, можливості оволодіння універсальними вміннями та навичками незалежно від статі;
• заохочення дітей до спільних занять, ігор, інших видів діяльності;
• уникнення орієнтації на стать у спілкуванні;
• однаковий доступ та заохочення дітей до користування різними іграшками, спортивним інвентарем, приладдям;
• уникнення статево типізованих моделей поведінки.

Отже, виховувати дівчаток та хлопчиків слід по-різному, з огляду на статеві особливості розвитку їхньої психіки, майбутню роль у сім’ї тощо. Однак при цьому слід відходити від гендерних стереотипів і забезпечувати рівноправність обох статей.

Яким є нормативне регулювання гендерного права?

Нормативну основу гендерного права в Україні складають Конституція України від 28.06.1996 і ратифіковані міжнародні документи:

– Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок; 

– Конвенція про заборону катувань;

– Конвенція про права дитини;

– Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;

– Міжнародний пакт про соціальні, економічні і культурні права.

Також нормативно-правовою базою гендерного права  в України є:

– Постанова ВРУ від 17.06.1999 «Про засади державної політики України у галузі прав людини»;

– Постанова ВРУ від 05.03.1999 «Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок»;

– Постанова ВРУ від 17.09.1999 «Про Концепцію державної сімейної політики»;

– Указ Президента України від 25.04.2001 «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні»;

– Постанова КМУ від 06.05.2001 «Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001–2005 роки»;

– Указ Президента України від 26.07.2005 «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;

– Закон України від 08.09.2005 «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».